Білий Іван Омелянович (25. 03. 1942) – письменник.
Член НСПУ (1975). Закінчив Донецький університет (1970). Працював завідуючим бюро пропаганди Донецької обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1969–70); редактор шахтарської багатотиражки (1970–75); був відповідальним секретарем та завідуючим відділу української прози й поезії журналу «Донбас» (1976–92); редактор видавництва «Отечество» (1993–97). Від 2001 – відповідальним секретарем Донецької організації НСПУ.
Автор поетичних збірок «Досвіток» (1969), «За калиновим жаром» (1972), «Передмістя» (1976), «Пізні райдуги» (1981; усі – Донецьк), «Біля вишневого вікна» (Київ, 1990); збірок оповідань: «За горою, за крутою» (1984), «Рання дорога» (1987; обидві – Донецьк); повісті «Перші розстані» (Київ, 1984); підручників для початкової школи. Основні мотиви творів – прагнення заглибитися в духовний світ людини, зрозуміти першопричини добра і зла.