Одвічна тема нашого життя неповторна і незабутня - це Мама. Моїй мамі Анастасії Петрівні - присвячуеться.
Скільки в цьому слові ласки і любові Скільки добрих справ і радісних подій Гляньте ж моя мамо, який світ чарівний Ви в ньому красиві й вічно молоді.
Спасибі Вам мамо за ночі безсонні За те що зростили, за ласку й тепло Спасибі рідненька, я низько вклоняюсь За те що навчили робити добро.
Летять роки мов лебеді у вирій Життя іде, його не зупинить І вже онуки у дітей зростають Яких навчають як у світі жить.
Не журіться мамо, що літа минають Що скроні Ваші вкрила сивина Діточки й онуки Вас теплом зігріють Горлице Ви наша, мила й чарівна.
Мамо моя мамо, ластівка Ви сива Ви дітей своїх мудрими зростили І онуків добра, розуму навчили І тихенько пішли за межу.
Мамо моя мамо, квіточко весняна Будем пам'ятати Вас, все своє життя І онуки Ваші в розпачі остались Як пішли Ви тихо в своє небуття.
Так цінуймо ж матір, вічну працівницю Що дала життя нам і навчила жить Всміхнену, ласкаву, ніжну й величаву Ви наша матуся, будем вік любить.
Литвин Надежда Владимировна
2 октября 2010 г., с. Ярешки
|