Одвічна тема нашого життя неповторна і
незабутня - це Мама.
Моїй мамі Анастасії Петрівні - присвячуеться.
Скільки в цьому слові ласки і любові
Скільки добрих справ і радісних подій
Гляньте ж моя мамо, який світ чарівний
Ви в ньому красиві й вічно молоді.
Спасибі Вам мамо за ночі безсонні
За те що зростили, за ласку й тепло
Спасибі рідненька, я низько вклоняюсь
За те що навчили робити добро.
Летять роки мов лебеді у вирій
Життя іде, його не зупинить
І вже онуки у дітей зростають
Яких навчають як у світі жить.
Не журіться мамо, що літа минають
Що скроні Ваші вкрила сивина
Діточки й онуки Вас теплом зігріють
Горлице Ви наша, мила й чарівна.
Мамо моя мамо, ластівка Ви сива
Ви дітей своїх мудрими зростили
І онуків добра, розуму навчили
І тихенько пішли за межу.
Мамо моя мамо, квіточко весняна
Будем пам'ятати Вас, все своє життя
І онуки Ваші в розпачі остались
Як пішли Ви тихо в своє небуття.
Так цінуймо ж матір, вічну працівницю
Що дала життя нам і навчила жить
Всміхнену, ласкаву, ніжну й величаву
Ви наша матуся, будем вік любить.
Литвин Надежда Владимировна
2 октября 2010 г., с. Ярешки
| 
