Тут моє, рідне.

Десь там, поміж лугів і лісів на правому березі швидкоплинної, гомінкої Прип'яті, причаїлося моє дитинство. Воно залишилося назавжди в Чистогалівці мальовничому селі, що в Чорнобильському районі на Київщині. Йду і милуюся природою. Серце переповнює любов до краю, де я народився і виріс. Цими самими стежками ходили в юності мої мама й тато. Це моя колиска. Іду вулицею і з усіма вітаюся. Те завжди мене зворушує: люди всі один одного знає, усі всміхаються один одному, зичать здоров'я. Відчуваєш усим єством, що ти не самітній у цьому світі.

Хата батьків недалеко від кар'єра. Ранок. Стою на прохолодній траві. Роса. Її так багато, що хочеться вмитися нею. А вгорі наді мною небо, суцільне бездонненебо. Пахне м'ятою, полином, пахне сонцем.

Поруч озеро. Прозоре до самого дна. Дихають на його воді золотими серцевинками білі лілії. Як багато їх біля берега. Десь озвалася сойка у ранковій тиші, зблиснула у воді рибка і знову спокій. Спокій у царстві краси.

Чистогалівка, рідна моя Чистогалівка. Тут завжди мене чекають мої рідні мама й тато, сестра й брат,всі мої родичі. А ще високі верби над озером білі лілії на його воді. Тут все моє, рідне.

Литвин Надежда Владимировна
Май 2010 г., с. Ярешки