|
|
Главная » 2010 » Октябрь » 16
Моє рідне село - Чистогалівка
Тут дитинство пройшло
В вулиці тій, що до озера в'ється
Тут і школа моя і всі друзі мої
З ким зростав і дружив я по волі.
Як хочеться вернутися в дитинство
Пробігти босими ногами по піску
Там за селом чекає ліс розлогий
Де Вася знає гриб і квітку будь яку.
Черниць з сестрою назбирають
Вертаючись замурзані в село
А на поляні швидко перекусять
Всим тим, у кого що було.
Моє рідне село, ти у гості нас жди
Там жили батьки молоді, і сестри мої
Тут коріння моє назавжди.
Як же сталося так, що весняної ночі
Ти здригнулось село, застогнала земля
Це невидимий ворог - прийшов на Полісся
І прийшлось покидать своє рідне гніздо.
Я тепер новосел і живу у Ярешках
Чужина мене мучить, повертає у сни
Я з тобою село розлучатись не хочу
Повертаюсь до тебе у думах своїх.
Чистогалівка - скажуть було тут село
Гомінким, щасливим без втому
Тільки атом усе перекреслив в житті
І нема повороту додому.
Там коріння твоє, де родивсь і зростав
Пам'ятай же ти Васю і те
Поки мати жива, помагай і ціни
Кожне слово її золоте.
Бо мати - святе, і життя і повітря
Без неї так тяжко на світі прожить
Бережи ж ти її, кожний день, кожну мить
Щоб в майбутньому нам не тужить.Литвин Надежда Владимировна
26 сентября 2010г, с.Ярешки
|
Літо пролетіло стиглими житами
І жоржин багряних осінь відцвіла
І пливуть рікою роки за роками
Наче було літо, а уже зима
Не журися люба, нестрашні завії
Діточки зігріють ласкою й теплом
Розділять з тобою радощі й надії
Від негод закутають ніжністю й добром.
Побажаєм щастя і добра, і ласки
Хай буде достаток й гарнії діла
Здоров'я міцного і щастя без краю
Чистої душі, мов вранішня роса.
Хай тобі зозуля накує багато
Щоб онуків й правнуків ти навчила жить
Хай дарує доля ранки променисті
Хай дасть Бог в здоров'ї й шані вік прожить
Хай серце зігрівається любов'ю
Хай радує веселий, добрий світ
Надхнення, щастя, спокою, кохання
І довгих, довгих, довгих літ.
Литвин Надежда Владимировна
с. Ярешки, март 2010 г.
|
Здрастуй, Ніна наша мила,
Здрастуй, чарівниця!
І в якім зросла краї,
Наша трудівниця?
А зросла ти на Поліссі
У краю шовковім,
Де ліси широколисті, хвої і тополі,
І ягоди там чорниці, і риби доволі.
Тут в краю своєму дбала,
Діток доглядала,
На вранішній - ранній зорці
В ферму поспішала.
Як же сталось, земле моя,
Що в одну годину,
Треба було залишати
Рідную хатину?
Не зламалась трудівниця,
Вижила, зміцніла.
І сьогодні несе вахту
Наша люба Ніна.
Вранці устає з зорею,
Носить, варить, догляда.
І людям допомагає,
І онуків піджида.
Зіні хліба принесе,
Варці - риба і вода.
Катя дивиться в віконце,
Також Ніну піджида.
І сусіди в неї добрі:
Катя і Галина.
Літ до ста тобі дожити,
Люба наша Ніна!
Литвин Надежда Владимировна
с. Ярешки 14.01.2006 г.
|
|
|
|
